Ніколи не міг подумати, що закоханість можна пережити заново, але не до тієї самої жінки з якою прожив більшу половину свого життя, без якої в молоді роки не міг прожити і одного дня.
Живеш собі своїм сірим життям і думаєш, що в тебе все гаразд: своє житло, робота, друзі. До цього всього звикаєш за багато років і сприймаєш це все за стабільність, і не хочеш нічого змінювати, бо тебе це все влаштовує. Але в один прекрасний момент ти зустрічаєш жінку про яку мріяв все своє життя. Тобі подобається в ній все: її очі, волосся,струнка фігура, голос, сміх. Вона неначе вийшла з обкладинки дорогого глянцевого журналу. Приємно спостерігати за її ходою. У Вас з'являються якісь спільні інтереси і ти готовий зробити для неї все. Але не все так просто як здається, вона молода, красива, цікава, весела, але сприймає тебе як найкращого друга і ти натикаєшся на глуху стіну, і залишаєшся на одинці зі своїми думками, які до речі і надихнули на написання цього вірша.



Сьогодні на руках тримав я Мрію,
Собі я слово дав, що стримати себе зумію,
Тобі скажу, це незабутнє почуття,
Давно уже омріяне, бажане відчуття,
Ти посміхаєшся і дивишся у очі,
Ці ясні очі, бачу я щоночі,
За ніжне тіло торкалася рука,
І кожен дотик то мука нелегка,
А ти сидиш така тендітна і струнка,
І гладить мої коси подружкіна рука,
В своїх думках з тобою я на морі,
Де повітря тепле, води де прозорі,
Тропічні пальми, манго і кокоси,
І легкий вітерець ворушить коси,
Але гоню я з голови бажану мрію,
Бо виконати це, ніколи не зумію,
Нема грошей, машин, немає дачі,
І в магазин коли іду, то забираю здачі,
Але зате я маю добре серце й душу,
І всім хто мене просить, допомагати мушу,
Проводить час з Тобою, мені дуже приємно,
І все про що писав, щоб це було взаємно.
До речі, я не сажу тобі за інших,
В тобі я бачу те, чого немає в інших.