Тому ВПС Росії почали озброювати дрони "Орлан-10" гранатами з пострілів ВОГ-25 для ручних гранатометів, додавши до гранат стабілізатори. МО Росії вже поспішило похвалитися точним ураженням цілей з цих дронів. Але таке рішення аж ніяк не є високоточною зброєю та не має значного ефекту у бою, проте його цілком достатньо для терористичних рейдів по мешканцях міст та сел. Про це пише польський ресурс Defence24. Defense Express наводить цей матеріал, з деякими уточненнями.

Інформація про те, що ВПС Росії на війні з Україною почала використовувати дрони "Орлан-10" в "ударній версії", дуже оманлива. Тут може скластись враження, що росіянам вдалося швидко поставити на озброєння те, що нагадує турецькі дрони Bayraktar TB2, та що володіє такими ж можливостями та при цьому коштує значно дешевше. На перший погляд, це великий успіх, тим більше, що "Орлан-10" є найбільш поширеними дронами у ЗС Росії.

Насправді це типова кремлівська дезінформація. Правда лише у тому, що це "ударна" зброя для нападу на супротивника. Однак у цьому важливо знати – на якого, та якими бойовими можливостями ця зброя володіє. Росіяни зізналися, що хочуть використовувати з дронів 40-мм гранати пострілів ВОГ-25, які використовуються як боєприпаси для підвісних під автомати гранатометів (ГП-25 "Костёр", ГП-30 "Обувка", ГП-34), та ручних гранатометів (однозарядних РГМ-40 "Кастет" " та револьверів РГ-6 "Гном").

Як озброїти "ударний" "Орлан-10" до запуску? Спочатку солдат підвішує під крилом дрона спеціальні контейнери з гранатами пострілів ВОГ-25, а потім відстежує бортовою камерою дії дрона та його удар. За його словами: "Ми перемагаємо супротивника за допомогою штурмового дрона. На "Орлан-10" підвішені 4 осколково-фугасні снаряди. Кожний вражає цілі у радіусі 10 метрів. Можемо використовувати 4 снаряди одночасно. Все залежить від характеру цілі. Ми також можемо скинути по одному снаряду". Та це на потреби публіки РФ, а тепер – реальна оцінка російського рішення.

Гранати пострілів ВОГ-25 були перероблені для дрона "Орлан-10" лише шляхом додавання стабілізаторів у задній частині. Тому ці імпровізовані бомби націлює лише сам дрон, який скидає їх з висоти 2 км, та абсолютно не готовий до точних атак. Росіяни вкрали ідею подібних саморобних дронів в українців, але без урахування рішень, які вони використовували.

ЗСУ успішно використовують цивільні октокоптери Р-18 для нападу навіть на танки, але тільки тоді, коли він зависав точно над ціллю. Лише після цього протитанкові гранати РКГ-1600, до яких також було додано стабілізатори, скидались на цілі. Незважаючи на такий, здавалося б, простий спосіб наведення на ціль, досі були ситуації, коли така саморобна українська бомба не влучала відразу в ціль та потрібно було скинути ще одну.

У випадку з "Орланом-10" росіяни хочуть створити щось на зразок безпілотного міні-бомбардувальника, повністю ігноруючи відсутність точності та скритності ("Орлани-10" відомі своїм гучним двигуном). Під сумнівом також є ефективність використовуваних гранат з ВОГ-25, які непридатні для ураження броньованих цілей, оскільки для цього не були призначені. Це лише осколкові гранати вагою 250 г з 48 г вибухової речовини. А протитанкова граната РКГ-1600 вагою 1600 г, яку українці використовували для цього завдання, має кумулятивний заряд та точність влучання 1 м при скиданні з висоти 300 м.

Тому бомбовий удар по конкретній цілі з літаючого "Орлана-10" є шаленим завданням. "Орлан-10" є символом не технічного прогресу, а великого відчаю росіян, які використовують дрони, оснащені комерційною камерою Canon, для точних атак – і не в останній версії також.