У Харкові в районі Північної Салтівки знищено дві третини будинків і переважна кількість місцевих звідти виїхала ще на початку березня, але є й такі, хто залишився під обстрілами, бо шкодував покинути оселю.

Під масованими артилерійськими обстрілами на Північній Салтівці Максим живе з самого початку повномаштабної війни. Під час чергового вибуху поблизу він навіть уваги не звертає, заспокоює: це ще не сильно. Найгарячіше, каже, було у квітні та на початку травня. «Прилетіла сюди якраз ракета. Ось так повз нас якраз прилетіла. І свисту навіть не було. Нічого не встигли, три дні нічого не чув», - розповідає Максим.

Три місяці під обстрілами у будинку він жив сам, сусіди усі виїхали. Дружину та батьків чоловік теж відправив на Захід України, сам вирішив залишитись. Навіть після того, як рашисти кілька разів влучили по будівлі. В його квартирі під час чергового обстрілу вибило вікна- він їх закрив ДСП. Коли газу не стало, їжу почав готувати ось на мангалі, просто на вулиці. І щодня звітував сусідам, чи стоять ще їхні квартири. Адже йому залишили ключі чимало сусідів.

У чаті відписував, в якій квартирі винесло шибки, а де сталась пожежа. Каже, лише у цей будинок прилетало щонайменше сім разів. Один з під'їздів – вщент зруйнований.

Саме на Північну Салтівку прийшлося найбільше ворожих ударів. Це- район Харкова, найближчий до кордону з Росією. Рашисти почали обстрілювати Салтівку з перших днів війни і гатять досі. На початку війни звідси виїхали усі, хто міг. Але нині попри ворожі атаки люди потроху вертаються–  хто за речами, а хтось і назовсім.