Але тепер я не бізнесмен, а солдат із позивним Сахалін.

Після 24 лютого, не бачив іншого варіанта як відгукнуться на заклик моєї країни і зараз захищаю наше місто у складі 229 батальйону, і тепер у мене дещо інші завдання, ніж побудова Customer Journey Map та формування стратегій просування сайтів.

Як, можливо, багато хто з вас, я намагався щось пояснити своїм родичам у Южно-Сахалінську, що вони вбивають нас, а не звільняють, але росіяни вважали за краще вірити божевільному карлику по телевізору, ніж своїй родині. Бачив би вас, мої дорогі родичі, наш прадід Пономаренко... доречі можете погуглити, скільки разів обстрілювали російські війска ваше ж родове гніздо у місті Богодухів, де поховані ваші батьки.

Сумнівів не залишилося, росіяни прийшли нас вбити. У нас, у наші будинки, у наших дітей летять ракети від тих, хто ще недавно приїжджав до Каравану на Героїв за покупками і відривався у харківських нічних клубах, вони схвалюють це, вони це підтримують, вони радіють. Радіють нашим смертям. Можливо, колись вони усвідомлюють те горе, яке вони принесли, але зараз про це думати не потрібно.

Нам потрібно оборонятися, потрібне обладнання, потрібна зброя – щоб дати відсіч і гідно відповісти кожному окупанту, який прийшов до нас з війною. Наш батальйон виконує бойові завдання, це означає, що ми знаходимося на передній лінії у постійному вогневому зіткненні із супротивником. У воєнний час заборонили подробиці, де саме ми воюємо, які в нас втрати, і які втрати ми завдаємо противнику, це буде відомо лише через якийсь час, але хочу вас запевнити, що я не помилився з вибором батальйону, всі мої побратими налаштовані на перемогу, і комбат у нас справжній патріот.

Стояли, стоїм, та стояти будемо.

Від моїх друзів і колег надійшло вже дуже багато допомоги, я не можу передати вам наскільки я вдячний, особливо хлопцям з чату 4х4, які просто наші ангели зберігачі, але водночас цього ще недостатньо.

Я на бат віддав майже все, що було, навіть автомобіль, на якому служу, хоча звичайно не зовсім доцільний, хто мене знає - але моєї військової зарплатні вистачає його заправляти, та свій вклад він робить.

Та все одно щодня батальйон потребує величезної кількості дрібниць, від побутових, на кшталт ноутбука або принтера, запчастин для автомобілів, шин і так далі, до військових, як антидрон обладнання, на яке ми збираємо.

Тому я поліз по засіках і знайшов дві книги, які можуть бути невеликою компенсацією вам за допомогу.

З понеділка 28 червня по 30 червня Ви можете закинути будь-яку суму, яку вважаєте за потрібну на мою банку.

1 липня дві найбільші суми отримають такі книги:

Друге місце це книга «Есенціалізм» Грега МакКеона, яку мені підписав особисто найкращий маркетолог України, Андрій Федорів, під час свого виступу Папа Бренда у Харкові. Це, напевно, буде цікавіше моїм друзям і колегам з маркетингу.

А перше місце, моя найцінніша реліквія, це книга першого тиражу Валерія Маркуса, відомого раніше як Валерій Ананьєв, з його підписом. Важко знайти того хто не знає кто це такий, але на всякий випадок, це десантник який став відомим після 2014 року, та який потім написав найпопулярнішу книгу сучасної України. Звичайно після 24 лютого він повернувся до бою, та зараз очолює свій 47 батальйон який виконує завдання у самому пеклі.

Про цю книгу є додаткова історія: коли вона вийшла, Валера з метою просування зробив конкурс щодо рецензій на книгу. Я виграв приз як автор однієї з найкращих рецензій, і попросив Валерію виграні гроші направити військовим. Як то кажуть, роби добро – і кидай його у воду, тепер я сам з іншого боку.

Ось такі справи.

Тримаймося!