M3 Bradley армії США (фото US DoD, 2018 рік)

Реальне бойове використання БМП Bradley під час операції "Буря у пустелі" загалом характеризується тим, що саме ці машини знищили іракських танків більше, ніж Abrams. Хоча це й доволі легко пояснити просто більшою кількістю самих Bradley, але без самої ефективності машини цей показник навряд був би досягнутий.

Й один з епізодів бою Bradley з іракськими танками відбувся наприкінці лютого 1991 року, коли дві американських БМП у швидкоплинному бою знищили одразу п'ять танків Т-72.

Знищений іракський Т-72 (ілюстративне фото, 1991 рік, Brad Hallock)

Це відбулось під час відомої битви під 73 Істінгом (Battle of 73 Easting - це не назва населеного пункту, а географічний рубіж просування у плані наступу), яка є однією з найбільших бронетанкових битв сучасної історії.

Тоді 2-ий бронекавалерійський полк армії США VII корпусу був на вістрі удару оточення іракських сил у Кувейті та атакував 18-у механізовану та 37-у бронетанкову бригаду 3-ої механізованої дивізії "Тавакална" елітної республіканської гвардії Іраку.

При цьому у російській історіографії розгром іракської армії списують на її непідготовленість та принизливо резюмують, мовляв "це ж іракці...".

Водночас у мемуарах американських ветеранів жодного принизливого ставлення до противника не відмічається, лише технологічна відсталість радянської техніки, а у бойових документах, зокрема й про битву під 73 Істінгом, вказується те, що ворог активно використовував засідки, мінні поля та багатоешелоновану оборону.

А результативний бій двох Bradley з танками взагалі є поєднанням цілого ряду факторів й вкрай несподіваним збігом осбтавн для обох сторін. Він відбувся близьуо 16:30 26 лютого, коли підрозділи 2-го бронекавалерійського полку розділені на дев'ять ударних рот (у кожній по 12-13 Bradley у розвідувальній версії M3, 9 танків M1A1 Abrams) з активними боями зі світанку рвались на схід.

Значну частину дня наступ проходив з активним використанням артилерії, авіації та з безпосередньою підтримкою ударних вертольотів. А вже потім на позиції іракців накатувалась ударна рота, яка за рахунок тепловізійних приладів Bradley помічала ворога раніше, знищувала танки з ПТРК TOW, а вже після цього справу завершували Abrams.

Але потім втрутилась погода - піднялась піщана буря, яка внесла значні зміни у хід бойових дій. Окрім того, що повітряна підтримка стала неможливою, ударні роти почали втрачати взаємодію.

Така ситуація сталась між ротою E (Eagle), яка щойно провела успішну атаку на рубіж оборони іракців з танковим підрозділом на 18 танках Т-72, та ротою G (Ghost), яка мала знаходиться у декількох кілометрах на північ.

Для його відновлення, щоб хоча б зрозуміти де хто, було відправлено два M3 Bradley під командуванням першого лейтенанта Пола Хэйнса [1st Lt. Paul Hains]. Рухаючись по пустелі в умовах пилової бурі, він помітив силуети танків на відстані декількох сотень метрів. Й далі просто приведемо розповідь командира цього розвідувального загону:

"Я розумів, що це військова техніка, але не був впевнений чия вона, бо може це танки з роти Eagle. Я наказав зблизитись й забратися на найближчий пагорб, де механік-водій зупинив машину. Ми під'їхали фактично впритул, я бачив людей, які забирались біля машин, заводили мотори та зрозумів, що це Т-72. І як тільки я це сталось, мій механік-водій говорить, що перед нами ворожий танк. Я йому відповідаю - "так, я бачу", а він - "ні сер, ви не зрозуміли, він просто перед нами".

Відкривши люк, я дивлюсь вниз та розумію, що пагорб на який ми заїхали - це позиція вкопаного Т-72. Перехопивши керування гарматою, я опустив її та розрядив 25-мм Bushmaster у люки на башті та механіка водія, після чого дав всім команду відходити назад та збільшувати дистанцію.

Але тепер ворог нас помітив, я бачив, як розвертались танкові башти у наш бік. Розумію, що відступати просто нікуди й приймаю бій. Розвертаємо пускову TOW, наводжусь на найближчий Т-72 та наказую оператору відкрити вогонь. Декілька секунд й підсвічений танк у моєму прицілі перетворюється на вогняну кулю.

Тут я бачу, що насправді перед нами десь вісім Т-72 і ворог тепер дуже злий. Наводжусь на інший танк, даю команду на вогонь і бачу, як ракета вилітає з пускової й падає на землю у 10 метрах. Осічка... Але мій ведомий на другій Bradley за 30 секунд знищує ще два танки. Наче все чудово, але тепер у нас закінчились ракети у пускових. Тому даю команду відомому відійти на перезаряджання, а сам собі думаю, що просто буду стріляти по них.

Веду вогонь з 25-мм гармати, просто по черзі накидуючи по баштам двох танків у надії розбити їм прицільні прилади. Бачу, як один з них розвернувся на мене й наводить гармату, а я стріляю по ньому та думаю - скільки часу необхідно навіднику, щоб мене знищити. І, як в кіно, в критичний момент з'являється мій ведомий та знищує цей Т-72".

Загалом під час цього бою, який насправді тривав декілька хвилин два Bradley підбили п'ять танків Т-72. Згодом до них прибула підмога й завершила добивання опорного пункту іракців. Загалом на цій позиції було знищено 13 Т-72, частина з них була покинута екіпажами.

Цей бойовий епізод битви під 73 Істінгом стоїть окремо, бо в цій ситуації зійшлись одразу декілька факторів. По-перше, два M3 Bradley в умовах піщаної бурі просто викотились на опорний пункт ворога, на якому понад роти танків на момент першого візуального контакту були без екіпажів. При цьому перша машина, яка була на стаціонарній вогневій позиції, або була без танкістів взагалі, або контролювала інший сектор.

По-друге, навіть на такий незначній дистанції, наявність тепловізійних приладів на Bradley зіграла ключову роль. Хоча в умовах ідеальної видимості ситуація б навряд відрізнялась - помітивши ворожі танки, американські БМП просто б розрядили з максимальної дистанції свої TOW, залишаючись поза межами ефективного вогню танкових гармат іракських Т-72.